_Добавить публикацию в закладки

Офіційні передвиборчі перегони ще не почалися, але у лідера «Батьківщини» Юлії Тимошенко вони вже у розпалі. У п'ятницю 15 червня вона провела форум «Новий курс України», зібравши у київському виставковому центрі «ЕкспоПлаза» сотні людей. Потрапити до форуму було непросто: за тиждень до події організатори вже не реєстрували нових відвідувачів через велику кількість заявок.

Більш ніж двогодинний виступ Тимошенко на початку форуму містив багато програмних речей – на кшталт перетворення України на парламентську республіку та запровадження двопалатного парламенту. У своїй вступній промові Тимошенко багато зверталася до історичних та філософських концепцій. Після її виступу тривали експертні обговорення.

Враховуючи тривалість виступу Тимошенко, VoxCheck очікував, що спікер буде наводити багато фактів. В реальності ж команда проекту виділила та перевірила лише 18 висловлювань з промови Тимошенко плюс два-три опустила через складність перевірки.

На відміну від багатьох інших виступів Тимошенко, у цьому містилося досить багато правдивих, виважено поданих і без традиційної для Тимошенко надто емоційної риторики фактів. Третина її висловлювань були правдивими – щоправда, це стосувалося переважно світової статистики – коли політик наводила кількість наркоманів чи самогубств на планеті, тим самим ілюструючи сучасні проблеми світу. Згідно з нашим фактчеком, неправду вона сказала лише в двох випадках: про землю с/г призначення та про експорт переробленої агропродукції. Ще в шести висловлюваннях VoxCheck знайшов маніпуляцію, наприклад, про кількість трудових емігрантів з України.

Про все це – у фактчеку нижче.

Про міграцію українців

«Ви знаєте, що зараз наші українці масово виїжджають з України (слайд: 7 млн трудових мігрантів. <…>). На сьогоднішній день, за оцінками Світового Банку вже більше 7 млн українців, подумайте, знайшли собі місце роботи і життя в інших країнах. 7 млн українців.»

Точних даних про кількість українців, які виїхали за кордон назавжди, немає. За статистикою ООН та Світового банку, 2017 року за межами України проживало 5,9 млн українців, а не 7 млн. Але за їх методологією до цього показника включаються не тільки ті, хто виїхав з незалежної України, а й ті, хто тут народився ще за радянських часів і після розпаду СРСР 1991 року лишився жити в інших пострадянських країнах.

Схожий підхід у Міжнародної організації міграції. За її даними, з початку 20 століття з України виїхало 8 млн людей. Організація все ще вважає таких людей українськими мігрантами.

Таким чином, справді є від 5 до 8 млн українців які виїхали або ж народилися в Україні але живуть в інших країнах – але це сталося ажніяк не протягом останніх 4-5 років. І хоча Тимошенко сказала «на сьогоднішній день», що теоретично могло би означати «з початку 1990-х або з початку 20 століття», контекст виступу Тимошенко стосувався стану речей в Україні саме протягом останніх років. Крім того, це не трудові мігранти, як зазначено на слайді, а усі люди, які переїхали  за кордон (або залишилися там) назавжди. Тому вердикт – маніпуляція.

 

Детальніше про еміграцію українців читайте в нашій статті «Всі на вихід. Чи справді українці масово лишають батьківщину? Фактчек» та статті VoxUkraine «Велика міграція: чому ніхто в Україні не знає, скільки наших громадян виїхало за кордон».

Про голод у світі

«Вдумайтеся, кожні 11 хвилин помирає в світі дитина від голоду»

За даними The World Counts, кожну хвилину 12 дітей віком до п'яти років вмирають від голоду.

Тобто, хоча Тимошенко все переплутала, навіть применшивши обсяг проблеми голоду, загалом вона права.

Про найбагатших людей у світі

«Найбагатші 8 людей світу мають такі ж статки, як вся найбідніша половина світу»

Юлія Тимошенко посилається на дослідження Oxfam International за 2016 рік. Там справді сказано, що 8 найбагатших людей світу володіють таким самим обсягом багатств, як і найбідніші 50% населення світу. Однак у звіті за 2017 рік кількість людей зросла до 42. Водночас минулорічні дані були переглянуті з 8 до 61 людини. Проте це все одно показує високу нерівність.

Про самогубства в світі

«Кожні 40 секунд у світі стається самогубство»

За даними World Health Organisation за 2017 рік, близько 800 тис. людей чинять самогубство кожного року, тобто 1 людина кожні 40 секунд.

Про смерть від наркотиків

«Кожні 2,5 хвилини хтось помирає від зловживання наркотиків»

За даними United Nations за 2012 рік, на рік від наркотиків помирає 200 000  людей (це 500 в день). Отже, кожні 3 хвилини 1 людина помирає від наркоманії.

Про місце України в рейтингу якості публічних інституцій

«В 2018 році в  індексі глобальної конкурентоспроможності держав Давоського економічного форуму за  якістю ефективності публічних інституцій Україна зайняла 118 місце зі 137 країн»

Індекс глобальної конкурентноспроможності (The Global Competitiveness Index) — це глобальне дослідження, що проводиться  Всесвітнім економічним форумом. Індекс глобальної конкурентоспроможності складений зі 113 змінних, які детально характеризують конкурентоспроможність країн світу, що знаходяться на різних рівнях економічного розвитку. Згідно з висновками Всесвітнього економічного форуму,  2018 року Україна у рейтингу показників якості інститутів посіла 118 місце зі 137 країн світу. Водночас він базується на даних за 2016 рік.

Про парламентську форму державного управління

«Більшість успішних країн світу мають парламентську форму правління. Ми взяли країни, 30 країн, які мають найвищий рівень доходів – ВВП на душу населення. Ви бачите зліва і зеленими літерами це всі країни, які мають парламентську форму правління. Виключення складають 2 країни: США, ми знаємо як сьогодні Трампу непросто, і Південна Корея. <…> А ліва табличка – це 30 найвідсталіших країн із самим низьким ВВП. Подивіться – червоним це президентські форми правління, жовтим кольором  – це змішана як у нас президентсько-парламентська, і тільки 3 реально парламентські форми правління»

Ми не станемо перевіряти розмірковування Тимошенко стосовно більшого чи меншого ВВП в залежності від форми правління, бо навіть наявність прямої кореляції (яку ми не можемо підтвердити) не свідчить про напрямок впливу, тобто що успішні країни є такими через те, що мають парламентську форму правління. Тому твердження про необхідність переходу до парламентської форми правління для збільшення ВВП країни виключно на основі кореляції є маніпуляцією.

Переважно політологи розглядали різні форми правління через призму їх впливу на стійкість демократії. Виявилося, що насправді жодна форма правління не є явно більш чи менш сприятливою для виживання демократії, і це доведено багатьма дослідженнями. Натомість все більше досліджень аналізує вплив, який інституційні системи мають на окремі характеристики політичних систем, такі як підзвітність та ефективність. Тому при виборі політичних інститутів варто керуватися специфічними викликами, що постають перед країною. Зокрема для України це справді могла би бути парламентська форма правління (детальніше читайте у статті VoxUkraine).

Про територію Сінгапуру та Івано-Франковської області

«Сінгапур займає територію  720 км2. Це в 20 разів менше, ніж Івано-Франківска область <…> Вона має ВВП в три рази більший, ніж Україна»

Сингапур має площу 720 км2, Івано-Франківська область – 13900 км2. Це в 19.3 раз більше, ніж Сингапур. За даними Всесвітнього банку, ВВП Сингапура у 2016 році складав 297 млрд, України – 93 млрд дол.

Про ВВП на душу населення Сінгапуру і України

«У них (Сінгапура) сьогодні або перший, або другий у світі рівень ВВП на душу населення. <…> Десь більше $30 тис на душу населення у них ВВП. У нас 2 з копійками»

Формально дані мають технічну помилку – у Сингапура навіть набагато більший показник ВВП на душу населення: 52 тис дол. проти українських 2,2 тис дол (за поточним курсом). Хоча якщо мета – це порівняння рівня життя в країнах, доцільніше використовувати ВВП за ПКС.  До того ж Сингапур не на першому, а на десятому місці у світі за показником ВВП на душу населення. А от за ВВП за ПКС на душу населення – четвертий.

Але в цілому порівняння дійсно не на користь України.

Про Індекс щастя в Україні

«…ми з вами за цим показником інтегральним (Індексом щастя – прим. VoxCheck), який оцінює все, з чим стикається людина в країні, займаємо сьогодні 138 місце зі 156 країн. Ми відносимося до десятки в світі найнещасніших країн, взагалі, в глобальному вимірі. Але що саме неприємне, що за останні роки на 51 пункт впав інтегральний показник щастя для українців»

В принципі Юлія Тимошенко права, коли називає цифри: за останнім рейтингом Україна справді посідає 138 місце з 156 країн. Щодо падіння у рейтингу, то ми впали на 57 позицій – з 81 місця 2013 року на 138 у 2018 році.

Щоправда, 138 місце – це не «десятка», а «двадцятка» найнещасніших країн. Хоча при цьому Україна входить до країн, які пережили найбільше падіння індексу щастя з 2008-2010 рр. До них також входять країни, в який яких як і в Україні відбувається важка економічна криза та/або озброєний конфлікт:  Йемен, Сирія, Малаві, Венесуела.

Також рейтинг не «оцінює все, з чим стикається людина в країні». Він будується на основі запитання, наскільки людина задоволена життям. Детальніше про нього можна почитати тут.  

Про плани українців емігрувати

«Більше 50% (українців – ред.) хочуть виїжджати»

За даними опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у вересні 2017 року, 61% респондентів заявили, що не хотіли б поїхати за кордон на постійне місце проживання. Водночас 35% сказали, що мають таке бажання, ще 4% – не визначилися із відповіддю.

У порівнянні із минулим роком кількість тих, хто хотів би змінити місце проживання на іншу країну, зросла (з 30% до 35%). Серед молоді (18-35 років) кількість тих, хто має бажання переїхати на постійне місце проживання за кордон, – 54%. Можливо, Тимошенко їх і мала на увазі. Натомість серед старшого покоління таких лише 19%.

«В Україні, на українській землі сьогодні 2 млн біженців з Донбасу. Скажіть мені, будь ласка,  якщо би там були проросійські налаштовані люди, які підтримували агресора, куди би вони бігли? Вони би бігли в Росію.»

Донбас – українська земля, тому далі у перевірці ми вважаємо, що автор цитати каже про територію, контрольовану українською владою.

Станом на 11 червня 2018 року на обліку Міністерства соціальної політики перебувало 1,5 млн переселенців або 1,2 млн сімей. Однак ця цифра включає не лише переселенців з Донбасу, а й з Криму.

Доречі, твердження, що в Україні залишилися лише проукраїнські налаштовані біженці, потребує грунтовного соціологічного дослідження політичних вподобань переселенців, на яке посилання не було. Цілком можливо, що якась кількість переселенців все ж є проросійськими.

Про незалежну енергетику в Україні

«Розвіданих запасів газу, нафти і вугілля достатньо, щоб ніколи в житті жодної краплі газу, нафту і вугілля ні у кого не купити»

За даними Dixi Group та Ініціативи прозорості видобувних галузей України, при поточних темпах видобутку Україні вистачить вугілля на 715 років, газу на 29 років, нафти – на понад 60 років. Для того, щоб вийти на самозабезпечення, нам потрібно збільшити видобуток, отже, нинішніх розвіданих запасів вистачить на ще менший період. Особливо це стосується нафти, де наша імпортозалежність – близько 80%. Тобто ресурси України – скінченні, як і в будь-якій країні.

Але самі лише числа розвіданих запасів ні про що не говорять – адже ці запаси спочатку треба видобути. А щоб збільшити річний видобуток, потрібно вкласти великі кошти. При цьому перед тим, як приймати рішення про такі інвестиції, треба дуже чітко розуміти, що альтернативне використання цих коштів (наприклад, будівництво доріг чи якісна шкільна освіта для дітей) принесе країні меншу користь, ніж видобуток копалин – наразі такої оцінки в Україні ніхто не проводив.

Про ВВП України

«Тому що сьогодні у нас 100 млрд доларів ВВП, а якщо ми тільки переробимо аграрну продукцію, і переробимо так, як Італія наприклад, де практично сировиною не торгують, торгують піцою, печивом, чим завгодно, але не сировиною, кормами, м'ясом. Якщо ми це зробимо – ми тільки з аграрного сектору будемо мати експорту приблизно до 200 млрд євро»

У 2016 році обсяг світового імпорту перероблених продовольчих товарів становив близько $213 млрд або ж приблизно 177 млрд євро. Отже, для того, щоб отримати 200 млрд євро виручки від експорту переробленої аграрної продукції, навіть завоювання усього світового ринку буде ледь чи достатньо.

Довідково: перероблені товари визначені відповідно до класифікації Multilateral Trade Negotiation (MTN), яка розрізняє товари за рівнем переробки – сировина, напівфабрикати та перероблені продукти. До перероблених продовольчих товарів увійшли вироби з м'яса, овочів та фруктів та інші продовольчі товари, крім виробів з риби, виробів з тютюну та напоїв. Дані світового імпорту взяті на сайті WITS.

Україна експортувала  перероблених продовольчих товарів на $0,8 млрд, а в цілому експорт аграрної продукції країни склав $17,7 млрд у 2017 році.

Про сільськогосподарську землю

«А друге – нам можна як у Франції: коли 9 років фермер або сільськогосподарський виробник попрацював, тоді йому дають право довгостроково, там 20 років, виплачувати вартість землі. І якщо наслідувати, то лише тим, хто буде жити і працювати на цій землі»

Юлія Тимошенко це стверджувала в контексті того, що Україні не потрібно запроваджувати ринок землі, бо в інших західних країнах його теж немає – наприклад, у Франції.

Насправді у Франції діє ринок сільськогосподарської землі – землю можна купувати і продавати, хоч і з певними обмеженнями.  Цей ринок регулюється державною організацією «Товариство SAFER». Вона також є гравцем ринку, але має переважне право на купівлю землі у визначених законодавством випадках. Вцілому ця організація покликана мінімізувати ризик концентрації с/г земель в одних руках та сприяти розвитку фермерських господарств.

Щодо оренди, то на відміну від неврегульованого права оренди землі в Україні, коли землю орендують замість її придбання, у Франції діють обмеження: сільськогосподарську землю можна орендувати мінімум – на 9 років, максимум – на 25. Після закінчення оренди орендар має переважне право на продовження оренди, чи, у випадку якщо власник хоче землю продати – її купівлю. Крім того орендувати землю мають право не лише ті, хто «буде жити і працювати на цій землі», як стверджує Тимошенко, а будь-хто.

«Можу сказати, що земля – це товар, який продати можна тільки один раз, і який вже не відновлюється і не виробляється. І чомусь Ізраїль, Канада не продають землю. Інші ринкові розвинуті країни продали 50% землі і зупинились. А в Україні сьогодні залишилось ледве 20% землі, яка ще не продана, перепродана через емфітевзис»

Землю, як і будь-який товар, можна продавати незліченну кількість разів – якщо не робити суттєвих штучних обмежень.

Щодо обсягів землі у власності держави, то:

• в Ізраїлі більшість земель справді належить державі разом із сільськогосподарськими ділянками;
• 89% канадської землі належить державі, але до неї переважно входить земля несільськогосподарського призначення, тоді як на с/г землю припадає лише 7% всієї території Канади. За даними Статистичної агенції Канади, 61,5% канадських сільгоспземель належать тим, хто їх обробляє. Це може бути і держава, і приватні інвестори;
• в Україні у державній власності 26% с/г землі.

Але те, що держава є найбільшим власником земельних ресурсів і не продає їх – це не питання закритого ринку землі, держава – просто один із гравців на ринку, адже і в Канаді, і в Ізраїлі землю можна вільно купувати. Хоча в Канаді приватні особи продати свою землю можуть лише державі, а вже держава продаватиме іншим особам. Продаж здійснюється на відкритих аукціонах.

Про державний борг

«У нас борг, державний борг, після фінансової кризи 2008-2009 року, складав приблизно 30% ВВП, це я здала наступному Прем'єр-міністру такий борг. Зараз нас втягнули в боргову яму приблизно на 82% ВВП, тобто ще трохи і наш державний і прирівняний до державного борг буде дорівнювати ВВП»

На кінець 2009 року держборг був $39,8 млрд або 33% ВВП. Зараз – $77,05 млрд або 71% ВВП. Однак на кінець 2013 року борг становив $73,2 млрд або 40% ВВП. Тобто в боргову яму нас втягнули не зараз, а за часів Януковича. Крім того, відношення боргу (в основному він був валютний) до ВВП зросло не лише через нові запозичення, а й через падіння ВВП на 16% та девальвацію гривні в 3 рази у 2014-2015 рр.

«Ми порахували, що в рік ми мусимо віддавати по державним і прирівняним до них боргам більше 300 млрд грн., для порівняння на всю оборону у нас іде 85 млрд грн., на весь Пенсійний фонд 125 млрд грн. Нас просто втягнули в авантюру, яка нам не по силам»

Найбільші боргові платежі України, за даними Мінфіну, припадають на цей та наступний рік: 320 млрд грн та 313 млрд грн у 2018 та 2019 рр. Далі платежі зменшуються (дивіться файл Мінфіну). Маніпуляція полягає в тому, що поточні платежі за боргами – це у тому числі обслуговування та погашення боргів, узятих кількома попередніми урядами включно з урядом Тимошенко.

Стосовно видатків на Міністерство оборони та ПФ, Тимошенко майже права:  згідно з Держбюджетом України на 2018 рік, видатки на МО складають 86,5 млрд грн, на ПФ – 139,3 млрд. гривень.