12 декабря 2019 года на брифинге о деле об убийстве Павла Шеремета, Арсен Аваков назвал пять подозреваемых: музыканта и военного Андрея Антоненко (Riffmaster), детского хирурга Юлию Кузьменко, супруги Инна и Владислав Грищенко и военный врач Яна Дугарь. Дело, которое расследовалось почти четыре года начало быстро развиваться сразу после выступления Авакова: подозреваемых арестовали и предъявили подозрения в организации убийства.

На следующий же день народный депутат Яна Зинкевич опубликовала документ, который является подтверждением того, что Яна Сергеевна пребывала на военной службе во время убийства Павла Шеремета и не могла находиться в Киеве во время печальных событий с журналистом.

Российский журналист Павел Шеремет погиб 20 июля 2016 года в 7:45 утра в результате взрыва машины его гражданской супруги в Киеве. Он собирался на утренний эфир своей программы.

При этом, у следствия было несколько мотивов убийства:

— Ошибочное убийство — машина принадлежала Елене Притуле шеф-редактору «Украинской Правды» и гражданской жене Шеремета

— Убийство на почве бытового конфликта

— Убийство из-за профессиональной деятельности Шеремета

— Убийство с целью дестабилизации ситуации в стране, путем убийства известного лица.

После более, чем 1000 допросов, изъятий материалов с камер наблюдения и привлечения к делу ФБР, украинские правоохранители оставили только одну версию — дестабилизацию ситуации в стране.

Пока что, правозащитники обвиняемых нашли несколько несоответствий в деле, как алиби Дугарь и фотографии Андрея Антоненко в период убийства, которые не соответствуют внешности подозреваемого.

Волонтерские организации отреагировали на обвинения открытыми заявлениями и официальными характеристиками, которые опубликовали в сети и подали в суд. В заявлениях Яну Дугарь описывают, как человека, не имеющего интереса к дестабилизации ситуации в Украине:

“Жіночий Ветеранський Рух обурений затриманням Яна Дугарь — військовослужбовця 25 Окрема Повітрянодесантна Дніпропетровська Бригада.

Для довідки: Яна Дугарь Молодший сержант, медична сестра одного з парашутно-десантних батальйонів 25 окремої повітрянодесантної бригади ДШВ ЗС України.

Кавалер ордену «За мужність» ІІІ ступеня. Відзначена нагрудним знаком «За зразкову службу», медаллю «За оборону Авдіївки», відзнакою «За врятовані життя», медаллю «За збереженні життя», нагрудним знаком «Знак пошани» від Міністра оборони.

Знаємо і характеризуємо Яну як відповідальну, цілеспрямовану та активну дівчину. В своєму юному віці, на відміну від інших, не злякалась війни, а підписала контракт та служить і приймає безпосередню участь у захисті суверенітету і територіальної цілісності України. Своїми професійними діями на посаді медика 66 госпіталю надавала необхідну медичну допомогу багатьом пораненим військовослужбовцям, рятувала поранених безпосередньо під час бойових дій, що підтверджує характеристика 66 Військовий Мобільний Госпіталь

Вимагаємо чесного й неупередженого розслідування й негайного звільнення Яни!”

Из интервью Яны Дугарь в 2018 году:

“– Війна нікого не може залишити байдужим, особливо медичних працівників.

Ти давав клятву спасіння людей, а це – як військова присяга. Треба бути вірним своєму слову, виконувати свій обов’язок. Для мене війна розпочалася з роботи у 66-му мобільному госпіталі міста Покровськ.

Сотні поранених та чимало загиблих, кров та жах, – якось зовсім не по дівочому, – розповідає молодший сержант.

Здавалося, це пекло ніколи не скінчиться, вже не було розуміння-день чи ніч, ранок чи вечір, була робота. З початком запеклих боїв у передмісті Авдіївки (промзона, шахта Бутівка), була відкомандирована разом з іншими лікарями 66-го ВМГ до групи підсилення, у самісіньке пекло – Авдіївку. Ворог, немов оскаженілий гатив зі всіх видів озброєння по позиціям наших оборонців.

Мені, як медику потрібно було бути поруч. Мабуть бажаєш запитати чи було страшно?, – нарешті трохи посміхнулася Яна.”

Руководство Яны Дугарь также предоставило характеристику обвиняемой, в которой описывают Яну, как дисциплинированного солдата и трудолюбивого специалиста.